Проповідь на свято Успіння Пресвятої Богородиці.

Українсько Автокефальна Церков

Єрусалим – одне із найдревніших міст світу. За древньоюдейським і християнським переданням його заснував старший син Ноя Сим, який був у ньому первосвященником і царем. Єрусалим – це “мир Божий”. Жерства Господа повинна була примирити Небо з землею, людину з Богом, а зішестя Духа в Сіон – відкрити людству Царство Боже, Царство безкінечного миру.

В Єрусалимі мала бути сказана перша проповідь про спасіння людей і відгукнутися у всіх кінцях землі. В храмі Воскресіння в Єрусалимі є зображення кола з надписом “Центр світу”. Цей надпис викликає подив у тих, хто центром землі вважає географічну точку. Але Єрусалим, і найперше Голгофа, і гріб Господній – це центр земної і космічної історії.

У пр. Ездри є написано, що Господь вибрав з-поміж усіх квітів лілію, а з-поміж міст Єрусалим. Єрусалим – місто Бога, але й демон там звив собі гніздо. Сюди прийшов Христос, щоб зробити це місто таємничою чашею Своєї Крові.

В Єрусалимі була заснована перша община християн. І там Господь залишив Своїй Церкві великий дар – Свою Пречисту Матір, благословив її довгим земним життям.

Перший розділ Євангелія від Луки – це розповідь Богоматері про Різдво і дитинство Христа. Але насправді про Марію сказано небагато. Св.Писання зберігає про Неї тайну, бо життя Божої Матері таємниця. Цар Давид про неї сказав пророче : “Вся слава Дочки Царя всередині її”.

Незадовго до Успіння Богородиці їй явився архангел Гавриїл і сказав, що скоро Господь візьме її до Себе. Діва Марія – єдина з людей, яка зберегла цілісну чистоту душі і серця.

Апостоли та учні Христа були засмучені, коли довідались про скору розлуку. Але Пречиста втішала їх, обіцяючи, що і після смерті вона буде з ними. В день Успіння вони зібрались біля одра Богородиці і були вражені коли побачили Христа, що прийняв на руки душу Своєї Матері.

Син і Бог визносив душу Своєї Матері у Вічне Царство,із земного до небесного Єрусалиму. Її ж тіло було понесено до Гефсиманського саду,де було поховано біля могили її батьків Іоакима і Ганни.

День Успіння Бажої Матері – велике свято Православної Церкви. Смерть стала святом. Саме слово “успіння” – означає тихий сон, відпочинок від праці та скорбот, а потім пробудження до вічної радості, вічного дня, де немає ночі. Святі говорили, що:” День смерті більше дня народження”.

Священномученик Ігнатій Антіохійський – те дитя, яке взяв на руки Христос і сказав :” Не ввійдете в Царство Небесне, якщо не будете як діти”. Учень Апостолів Павла і Іоана дає нам таке свідотство про Діву Марію :” Багато хто з жінок бажають бачити Матір Ісуса і чути з її уст про таємниці. Говорять, що вона в гоніннях і бідах завжди не в смутку, в нуждах і бідності не скорбить,до бідних милостива. З трердістю захищає віру і служить нашому ще юному блогочестною мудрою Наставницею і Вчителькою всіх вірних на всяке добре діло. Люди достойні нйвищої довіри, говорять,що в Марії , Матері Ісуса, за причини її святості видимо поєднані єство ангельське з людським”.

Як дитя називає свою матір наймилішими словами,так християни виразили свою любов до Богородиці назвами ікон:

” Всіх скорботних радість”

“Непорушна стіна”

“Помягшення злих сердець” і інші.

А Серафим Саровський називав Діву Марію ” Радістю всіх радостей”.

Для християн свято Успіння – це переміна самої смерті,повернення подорожнього до отчого дому із мандрівки. Божа Мати з нами, вона нас не полишає.